Каталог файлов

Порядок державної реєстрації права спільної власності на нерухоме майна

         Згідно з частинами першою та другою статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

При цьому, відповідно до статтей 356 та 368 вказаного Кодексу власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Частинами сьомою та чотирнадцятою статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі – державна реєстрація прав) проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

       Форма і вимоги до заповнення заяв та запитів, що подаються до органу державної реєстрації прав, а також форма і вимоги до оформлення рішень, що приймаються у зв’язку з проведенням державної реєстрації прав, взяттям на облік безхазяйного нерухомого майна та наданням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі –Державний реєстр прав), установлюються відповідно до законодавства.

       Також слід відмітити, що законодавство у сфері державної реєстрації прав та програмне забезпечення Державного реєстру прав дозволяє отримувати заяви як від усіх співвласників одночасно, так і від кожного із співвласників окремо, крім випадків проведення державної реєстрації права спільної часткової власності з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а також проведення державної реєстрації права спільної сумісної власності.

Тобто, якщо частка співвласника у спільній власності визначена, то такий співвласник має право подати як самостійно заяву про державну реєстрацію прав щодо своєї частки у праві спільної власності, так і спільно з іншими співвласниками заяву про державну реєстрацію прав щодо спільної власності.

       В іншому випадку, коли заява про державну реєстрації прав подається щодо спільної власності в цілому, така державна реєстрація прав може бути проведена як за заявою, поданою усіма співвласниками, тобто з заповненням додатку встановленої форми, так і за заявою, поданою уповноваженою особою таких співвласників (у тому числі такою уповноваженою особою може бути один із співвласників).

       Звертаємо увагу, що в результаті розгляду заяв про державну реєстрацію прав як щодо частки у праві спільної власності, так і щодо спільної власності в цілому надається один примірник витягу з Державного реєстру прав, а також у випадках, передбачених Законом, один примірник свідоцтва про право власності на нерухоме майно. При цьому, справляється один платіж як щодо державного мита, так і щодо надання витягу з Державного реєстру прав.

        Звісно ж, що у випадку подання кожним із співвласників окремої заяви про державну реєстрацію прав щодо своєї частки у праві спільної власності справляння державного мита, а також плати за надання витягу з Державного реєстру прав здійснюватиметься кожним із таких співвласників об’єкта нерухомого майна, що подає заяву.

Начальник відділу ДРРПННМ

РС Сакського МРУЮ                                                                                                  Н.Л. Фанда